І ще раз про мову. Я довго думав над цією проблемою і ось до чого дійшов.
1. Багато хто, може, і хотів би розмовляти українською, але, банально, не знає її. А розмовляти аля Азіров - не бажає. Ми дуде багато патякаємо і дуже мало робимо. В обласних центрах ще можна знайти, хоча б платні курси, а в районних навіть цього нема. ПОТРІБНІ БЕЗКОШТОВНІ КУРСИ.
2. В нашій крїні все робиться за примусом, що згідно 3-му закону Ньютона викликає протидію. Потрібно зацікавити людей. Як? Я пропоную додати людям які закінчили курси, наприклад, 100 гривень до пенсії і зарплатні. Ви скажете багато хто купить сертифікат... Я з вами згоден. Щоб цього не сталось, ставим в класах веб камери, і через них контролюємо реальне відвідування.
3. Ви скажете, люди відвідають курси, а розмовляти не будуть? І знову праві! Може так статися, але це вже якісь суттеві кроки. Додаємо ще по 100 гривень тим, хто розмовляє українською на роботі. Виключно українською. І вводимо квоти при прйомі на роботу. Віддаємо перевагу україномовним. А щоб не крали, вводимо інститут таємного покупця. Впіймали тебе на російській, поверни кошти отримані, і поюс штраф. А вдруге, на звільнення.
Ось якось так. Ідея, може, ще сирувата, але це вже щось. Ми нічого не робимо ні для мови, ні для людей. Тільки безкінечно обговорюємо і жаліємося. Так справи не роблять.
